15 кольорових фото радянського Львова

Сьогодні пропонуємо вам переглянути чудові фотографії радянського Львова, які зібрав користувач visualhistory у своєму блозі. Ми доповнили їх цікавими фактами з життя тогочасного  Львова, його людей та непересічними подіями.

Великий міський театр (так називався Оперний театр до 1939 року) відкрився 4 жовтня 1900 року. В урочистому відкритті взяли участь письменник Генрик Сенкевич, композитор Ігнацій Ян Падеревський, художник Генріх Семирадський Цього вечора в театрі йшла постановка драматичної опери “Янек» Владислава Желенського про життя жителів карпатської Верховини.

У 1956 році театр отримав ім’я Івана Франка, в 1966 році – звання академічного. Наприкінці 1970-х закривався на реконструкцію, знов був відкритий в 1984 році. У 1996 році тут відбувалася одна із зустрічей президентів країн Центральної та східної Європи.

“На проспекті Свободи, де зараз знаходиться пам’ятник Шевченку, після війни на протязі чверть віку встановлювали велику ялинку, під якою артисти, ряжені під Діда Мороза й Снігуроньку, виступали перед дітворою, а на весь час зимових шкільних канікул встановлювали велику ляльку Діда Мороза, біля якої не бракувало бажаючих сфотографуватися.

Французький історик і комуніст Жак Дюпакьє (Jacques Dupâquier) неодноразово приїжджав в Радянський Союз. У своїх подорожах по країні він не розлучався з фотокамерою.

В 1964 році йомі довелось побувати у Львові і залишити для нас ці фотографії.

Для багатьох львівських росіян місто було своєрідним символом Заходу. Тут була стара архітектура і особливе культурне середовище, в якому прогресивні зміни відбувалися завдяки взаємодії російської, польської та української культур.

У Львові 1966–72 рр. ведеться будівництво на вул. Бандери, 28а навчального корпусу №5 Національного університету “Львівська політехніка”  як Навчально-лабораторний корпус енергетичного факультету Львівського політехнічного інституту. Архітектор проекту – Муза Консулова. Співавтори В. Голдовський, Г. Рахуба. Стиль будівлі – модернізм. Будівля з лекційними та навчальними авдиторіями та лабораторіями.

«Д’Артаньян і три мушкетери» – популярний радянський трисерійний музичний пригодницький телефільм за мотивами роману «Три мушкетери» Олександра Дюма–батька. Зйомки фільму проходили в 1978 році у Львові.

10 березня 1978 Державні премії Української РСР імені Т.Г.Шевченка за виставу «Тил» отримали заньківчани: Н.П.Доценко В.Г.Максименко, Ф.М.Стригун, М.В.Кипріян, С.В.Данченко.

10 березня 1978 Державні премії Української РСР імені Т.Г.Шевченка за пам’ятник бійцям Першої кінної армії в Олесько отримала творча співдружність скульптора В. Н .Борисенко та архітектора А. Д. Консулова.

Поляки мали набагато вільніше мистецтво часів соціалізму. Вони спокійно займалися абстракцією і експериментували. У них був розвинутий перформанс, і про це знали у Львові. В кожній другій майстерні художників були польські журнали про мистецтво, з яких ті дізнавався, що робиться в світі. Це все формувало поле альтернативи.

Важко було передбачити, як радянська масова культура впливала на своїх громадян. Наприклад, відомий у Львові хіпі-байкер «Пензель» змінив своє життя після того, як подивився американське кіно про байкерів, яке йшло у радянському кінопрокаті.

Місцевий куратор, хуліган, творець відомих художніх проектів (виставка «Дефлорація» в музеї Леніна, 1987 р.) Георгій Касаван описував, що бачив людей, які приїжджали до Львова в кінці 1980-х просто попити каву та погуляти, відчути свободу, а потім їхали назад до Києва чи Москви.

1 травня 1989 року у Львові, Колона львів’ян з національними прапорами, прорвавшись через міліцейські кордони, взяла участь у демонстрації за проголошення незалежності України. Національна символіка стала поширюватись в усій Україні.

25 травня 1989 вважається датою Офіційної реєстрації Студентського Братства м. Львова. Студентське Братство з’явилося раніше офіційної дати заснування. Спочатку діяла підпільна мережа, організована студентом Маркіяном Іващишином, яка співпрацювала з вже легальним “Товариством Лева”. У 1988 – на початку 1989 року з’явились організації Студентського Братства у навчальних закладах. З 1988 року активісти організації розпочали протести за право проходити військову службу на території України.

17 вересня 1989 року, за різними даними, від 200 до 250 тисяч людей вийшли на вулиці Львова з вимогою легалізувати Українську Греко-Католицьку Церкву, яка була насильно ліквідована у 1946 році.

Наталка СТУДНЯ