«Мати Милосердя» («Святоюрська Мадонна») – знаковий, але й, на жаль, останній твір самобутнього українського митця і педагога Олекси Новаківського (1872 – 1935). Мальована вуглем композиція на полотні розміром 330х197 см – графічний ескіз до запрестольного образу Богородиці, що мав прикрасити святилище собору св. Юра.
Якби праця художника дійшла логічного завершення, його доробок поповнився б одним з кращих творів, а українське сакральне малярство отримало б потужний імпульс для подальшого розвитку у ХХ ст. Проте передчасна смерть Новаківського так і залишила все на стадії підготовчого ескізу.
Натомість ми маємо нагоду пригадати декілька цікавих фактів про «Святоюрську Мадонну» великого Маестро.
1. Ідея нового запрестольного образу виникла в часі реставраційних робіт на території Святоюрського комплексу, що відбувалися протягом 1932 – 1933 рр. під керівництвом археолога Ярослава Пастернака (1892 – 1969), архітектора Володимира Січинського (1894 – 1962), мовознавця і музейника Іларіона Свєнціцького (1876 – 1956), письменниці Марії Струтинської (1897 – 1984) та ін. Спершу у соборі планували розмістити Богородчанський іконостас маляра Йова Кондзелевича (бл. 1667 – бл. 1740) – шедевр українського барокового малярства кін. ХVІІ – поч. ХVІІІ ст. Пізніше висловлювали намір оновити інтер’єр катедри у нео-візантійському або псевдо-бароковому стилі. Нарешті дійшли висновку, що головний греко-католицький храм варто оздобити в стилі новочасного українського мистецтва. Питання полягало лише в тім, кому з тодішніх митців довірити таке відповідальне завдання?
2. Зробити вибір на користь О. Новаківського громаді порадив професор Українського Вільного Університету у Празі Вадим Щербаківський (1876 – 1957). У статті для газети «Мета» він, зокрема, писав: «Я бачив у його [Новаківського – О. Ш.] студії декілька нарисів ікон і, особливо, образу Богоматері, які вражають і глибокою вдумчивістю автора, і величавим внутрішнім змістом, і екстатичним підняттям настрою. Поставити такі образи в церкві перед масою вірних, – це значить вписати нову сторінку в історію українського церковного малярства, дати нове натхніння глядачам, нове захоплення віруючим.».
3. Зацікавлення сакральною тематикою простежувалося у творчості О. Новаківського ще від початку 1910-х рр.Особливо натхненно працював художник над образом Пресвятої Богородиці, матері-заступниці землі української, в роках Першої світової війни.
4. Переговори громади церкви св. Юра із О. Новаківським розпочалися на початку 1934 р. Маестро відмовився від пропозиції виконати настінні розписи в храмі, однак радо погодився взятися за образ Богородиці Матері Милосердя. У травні 1934-го між обома сторонами укладено офіційну угоду: Новаківський зобов’язався упродовж трьох років намалювати монументальну ікону Богородиці на дереві, перед тим створивши підготовчий графічний шкіц «до апробати Їх Ексцелєнції Високопреосвященному отцю Митрополиту». Святоюрська громада у свою чергу взяла на себе зобов’язання оплатити працю митця, загальна сума послуг становила 18 тис. злотих. Для фінансування роботи над образом в жовтні того ж року постав «Комітет Пань уфундовання запрестольного образу Богоматері для архикатедрального собору св. Юра у Львові», який очолила Ольга Левицька (1862 – 1936) – дружина галицького адвоката, громадсько-політичного й державного діяча Костя Левицького (1859 – 1941).
5. За неповний рік праці над образом Новаківський створив велику кількість композиційних варіантів – до двох десятків олійних й сотню графічних. Митець паралельно розробляв образ Богоматері відповідно і до давньої східної, і до новочасної української традиції (останнє стосувалося, зокрема зовнішнього вигляду Богородиці: замість мафорію – гуцульський народний одяг в стилі т. зв. «селянських» або «українських Мадонн»). На полях одного з малюнків митець залишив запис: «Подальший тяг ліній слідує в творенню стилю новочасного ХХ століття». Останній варіант «святоюрської Мадонни» – монументальний рисунок вуглем – Новаківський виконав спочатку на стіні власної майстерні.
6. Існує припущення, що моделлю для «святоюрської Мадонни» Новаківського була дружина знаного галицького адвоката Олександра Павенецького п. Гануся.
7. Згідно авторської сигнатури на звороті, О. Новаківський розпочав працю над остаточним ескізом майбутнього запрестольного образу у п’ятницю 19 липня 1935 р. Учень Маестро Степан Луцик (1906 – 1963) згадував, що сам процес нанесення малюнка Богородиці з Дитям на полотно – як потім виявилося, останнього малюнку художника – зайняв 10 год. Пізніше, протягом декількох днів (20, 23, 24, 26 і нарешті – 31 липня) художник промалював фігури Марії з малим Христом й зробив ескізні начерки інших деталей композиції.
8. Через виснаження на початку серпня 1935 р. митець полишив роботу й подався на вакації до села Дора (тепер – Івано-Франківська обл.), де за два тижні його стан різко погіршився. Новаківського перевезли до Львова і поклали до лікарні, де після невдалої операції, в ніч з 28 на 29 серпня 1935 р. він помер;
9. Останній ескіз до «Матері Милосердя» – чи не єдиний твір Маестро, котрий не згадується у жодній прижиттєвій публікації про О. Новаківського (водночас сам процес створення образу широко висвітлювався у тогочасній пресі). Ані одної згадки про «Святоюрську Мадонну» не знаходимо і в публікаціях про художника за радянських часів. Понад сорок років образ переховували у запасниках музейних фондів в приміщенні колишнього Вірменського собору;
10. Вперше «Святоюрську Мадонну» експоновано на посмертній виставці робіт О. Новаківського, що відбувалася 1936 р. в музеї Наукового товариства ім. Шевченка. Вдруге львів’яни та гості міста змогли побачити останній твір видатного художника аж у вересні 1992 р. на ювілейній виставці до 120-ліття від дня народження О. Новаківського, яка проходила з благословення митрополита Львівського Володимира Стернюка (1907 – 1997) у виставкових залах Художньо-меморіального музею О. Новаківського. На ній, окрім кінцевого ескізу, було представлено 14 малярських та 65 рисункових начерків.
Олександр ШЕЙКО
молодший науковий працівник Художньо-меморіального музею Олекси Новаківського
- Волошин Л. «Мати Милосердя» (запрестольний образ Олекси Новаківського для собору Св. Юра у Львові): виставка до 120-ї річниці з дня народження Олекси Новаківського. Львів, серпень – вересень 1992 р. – Львів, 1992. – 17 с.
- Волошин Л. Ювілей 30-ліття музею Олекси Новаківського у Львові: Історія та підсумки діяльності (1972 – 2002) // Літопис Національного музею у Львові. – Львів, 2004. – № 3 (8). – С. 78 – 94.
- Науковий каталог малярських творів Олекси Новаківського: За матеріалами ювілейної виставки до 125-ліття від дня народження // авт.-упоряд. Л. Волошин, З. Грушовець. – Львів, 2008. – 98 с.
- Овсійчук В. Олекса Новаківський. – Львів, 1998. – 332 с.
