10 найцікавіших путівників, які дозволяють зазирнути в історію Львова

0
225
10 найцікавіших путівників, які дозволяють зазирнути в історію Львова

Історична традиція випуску путівників Львовом сягає часів Австро-Угорщини й налічує понад 140 років.

“Батьком” першого путівника нашим містом є історик-аматор, краєзнавець, археолог Антоній Шнайдер. Його вадемекум, що з’явився друком 1871 р., побудовано за наступним принципом: короткий історичний огляд, маршрутна частина з докладним описом головних площ і вулиць (площа Ринок та сім вулиць-променів і одна площа, що виходять з неї), окремих дільниць міста (історичні Галицьке, Краківське, Жовківське, Стрийське, Зелене передмістя; Хорунщизна, Новий Світ, Байки, Богданівка, Підзамче, Пасіки), визначних будівель (ратуша, “Народний Дім”, королівський арсенал), костелів (римо-католицький кафедральний собор, Єзуїтський костел, Домініканський собор, костел св. Маґдалини, кафедральний греко-католицький собор св. Юра), монастирів, навчальних і культурних закладів, товариств, лікарень.

Антоні Шнайдер (1825—1880). Графічний портрет із часопису «Kłosy». Варшава, 1875 р.
Антоні Шнайдер (1825—1880). Графічний портрет із часопису «Kłosy». Варшава, 1875 р.

У путівнику наведено статистичні дані про кількість площ, вулиць, передмість, будинків, мешканців за національною ознакою та конфесійним складом. За даними урядового перепису населення 1869 р., у Львові налічувалася 3 381 кам’яниця, у якій проживало 87 109 постійних мешканців. Серед них – 46 252 особи латинського обряду, 12 406 осіб греко-католицького віросповідання,26 694 особи іудейського віровизнання та невелика кількість німців і вірмен. Окрасою цього путівника стали чорно-білі ілюстрації на основі літографій відомих львівських графіків чеського походження Йозефа Свободи та Карела Ауера, що презентували для огляду читача визначні архітектурні набутки Львова.

Перше видання путівника по Львову А. Шнайдера. 1871 року
Перше видання путівника по Львову А. Шнайдера. 1871 року

“Провідник по Львові та загальною Крайовою виставкою” 1894 р. Альберта Ціппера – перший німецькомовний путівник містом. Він поділявся на дві частини: путівник Львовом та провідник окремими павільйонами виставки. Путівник містом знайомив приїжджих із географічними та статистичними відомостями, особливостями мови його мешканців, із архітектурними перлинами й туристичними атракціями. Побіжно згадувались і найближчі підльвівські відпочинкові місцевості (Винники, Брюховичі, Зимна Вода).

Альберт Ціппер
Альберт Ціппер

Один з найкращих вадемекумів Львовом, укладений Францішеком Баранським “Путівник по Львову” 1902 р., складався з трьох частин. У першій (“Опис Львова”) подано короткий історичний шкіц з акцентом на середмісті і чотирьох основних дільницях (Галицьке, Краківське, Жовківське і Личаківське передмістя). Тут також подано практичну туристичну інформацію. Автор розробив одно- та кількаденні пішохідні маршрути для ознайомлення з містом. Друга частина (“Перелік вулиць”) містила алфавітний список вулиць, площ, доріг, парків, цвинтарів та інших громадських місць з описом найважливіших пам’яток. У заключній частині (“Покажчик Львова”) в алфавітному порядку надруковано адреси урядових установ, редакцій газет, навчальних закладів, товариств, а також подано рекламний блок. За наповненням практичною інформацією для приїжджих путівник Ф. Баранського був найкращим провідником вулицями тогочасного Львова.

Францішек Яворський
Францішек Яворський

“Путівник Львовом та околицею з Жовквою та Підгірцями” 1907 р. авторства історика-краєзнавця Францішека Яворського відкривала інформаційна частина, присвячена переліку об’єктів міської інфраструктури, місцевій топографії та статистиці. Також тут подано історичну довідку-опис старовинного Львова з послідовним викладом фактичного матеріалу про деякі старожитності (квартали історичної забудови, визначні культові та цивільні споруди). В окремі розділи винесено прогулянки садами, 16 парками, цвинтарями, а також інформацію про міські архіви, бібліотеки та музеї. Ф. Яворський приділив значну увагу ближнім околицям міста (Брюховичі, Зимна Вода, Пустомити, Янів, Любінь) й описав пам’ятки ренесансної Жовкви та замку в Підгірцях.

Путівник по Львову електричними коліями, 1914 р.
Путівник по Львову електричними коліями, 1914 р.

Вартим уваги є також “Путівник по Львову електричними коліями”, виданий у 1913 р. Із збільшенням у місті кількості вулиць і площ, відповідно зростала  й кількість трамвайних маршрутів. І навіть родовитий львів’янин не завжди міг пояснити приїжджому той чи інший маршрут. Цей путівничок кишенькового формату вміщав алфавітний список вулиць, правила руху міської електричної колії, інформацію про розташування кас, ціни на проїзд (перша кляса – 120 корон, друга кляса – 90 корон).

Перший англомовний “Путівник Львовом і околицями” з’явився 1914 р. за сприяння Галицької туристичної спілки. Він розширив туристичні горизонти Львова до обширу всієї Європи і ним користувалися туристи з Великобританії.

“Путеводитель по городу Львову” 1914 р.
“Путеводитель по городу Львову” 1914 р.

Під час російської окупації Львова часів Першої світової війни в окупантів виникла потреба в інформаційному забезпеченні, а саме – у довідниках містом. Одним із них став перший російськомовний “Путеводитель по городу Львову” 1914 р. з короткою історичною довідкою та практичною інформацією для прибульців (план міста, тарифи транспортних послуг, карта трамвайних маршрутів, рекламні оголошення, календар днів народжень членів імператорського дому Романових).

Микола Голубець (зі сайту http://artes-almanac.in.ua)
Микола Голубець (зі сайту http://artes-almanac.in.ua)

Вперше погляд українця на галицьку столицю, її історичну долю від початку заснування та найвизначніші архітектурні пам’ятки був оприлюднений 1925 р. у першому українському путівнику Миколи Голубця і Левка Лепкого. М. Голубець є автором першого розділу книжки: “Історія Львова від найдавнійших часів. Історичні памятники старовини”, зміст якого становить симбіоз історичних відомостей про наше місто від заснування та опису найвизначніших архітектурних пам’яток, дібраних за маршрутним принципом й побачених очима українця. Другий  розділ – “Львів у часах великої і визвольної війни. З. У. Н. Р.” написав Л. Лепкий. А заключний розділ путівника “Провідник по Львові” без зазначення авторства слугує інформаційним тлом переважно українських установ містаокремих культурно-освітніх, професійних товариств, промислових підприємств, а також фахівців-українців.

Провідник по Львову Миколи Голубця та Левка Лепкого, 1925 р.
Провідник по Львову Миколи Голубця та Левка Лепкого, 1925 р.

 У 1936 р. українське педагогічне товариство “Рідна Школа” профінансувало видання українського путівника Львовом О. Когута і Б. Котецького. “Ілюстрований провідник по Львові” завдяки доступній формі й добрій методиці розкривав для читача культурну палітру українського Львова. У книжці розроблено два туристичні маршрути, розраховані для кількагодинної та одно-дводенної прогулянок містом. Путівник проілюстровано світлинами С. Щурата, Д. Дмоховського, Б. Борща, О. Моха.

“Ілюстрований провідник по Львові”, 1936 р.
“Ілюстрований провідник по Львові”, 1936 р.

Першим путівником, що побачив світ уже в незалежній Україні й увібрав риси кращих європейських зразків, стало двомовне українсько-англійське видання “Львів. Туристичний путівник” 1999 р. Юрія Бірюльова. Путівник складався з 10 маршрутів, розрахованих на 3-5 годин огляду: “Середмістя”, “Княжа гора та Підзамче”, “Центральні проспекти і площі”, “На захід від центру”, “Новий Світ”, “Від Опери до вокзалу”, “На південь від Середмістя”, “Від вулиці Франка до Погулянки”, “Личаків”, “Райони новобудов”. Багатий ілюстративний матеріал представлено 975 літографіями, гравюрами, картинами, рисунками, плакатами, архівними й сучасними фотографіями, картосхемами. Книгу характеризує інформативна наповненість при стислому викладі матеріалу, персоніфікованість історичного процесу, спрямованість на висвітлення маловідомих куточків Львова, об’єктивність, актуальність і популярність у широких читацьких колах.

“Львів. Туристичний путівник” Юрія Бірюльова. Видання друге, 2007 р.
“Львів. Туристичний путівник” Юрія Бірюльова. Видання друге, 2007 р.

Путівник не лише виконує своє пряме функціональне призначення гіда, він розкриває широку історичну панораму міста. Як цінне документальне свідчення епохи, фіксує найбільш значущі для мегаполісу події та різні точки зору на них. На сторінках путівників знайшли відображення архітектурне обличчя міста, що змінювалось упродовж століть, досягнення технічного прогресу (поява всього першого: залізничного сполучення, 1861, запровадження телеграфного зв’язку, 1875, кінного трамвая, 1879, електричного трамвая, 1894, кіносеансів, 1896, автомобільного руху, 1897, міського (1884) і міжміського телефонного зв’язку (1898), електричного освітлення вулиць, 1900, сучасного водогону, 1901, міських таксомоторів, 1906, пасажирських авіаліній (внутрішніх, 1922; міжнародних, 1931), карети швидкої допомоги, 20-ті рр. XX ст., радіомовлення, 1930, регулярного автобусного сполучення, 30-ті рр. XX ст., нових будівель, що з часом набули статусу візитівок Львова (Оперний театр, 1900; залізничний двірець, 1904) та їх впровадження у повсякденне життя львів’ян, масштабні культурні події (виставки, ювілейні імпрези, з’їзди). Ілюстративний матеріал, вміщений у путівниках, дає змогу ґрунтовно вивчати урбаністичну іконографію – картини, гравюри, літографії, фотографії, рисунки, поштові картки, карти, схематичні плани. Дослідник отримує чудову нагоду простежити за візуальними змінами архітектурного ландшафту Львова, метаморфозами, що їх зазнало архітектурне середовище Львова (які архітектурні пам’ятки збереглися до наших днів, а які змінили час і люди), тобто візуалізувати історію Львова.

Маріанна Мовна. Путівники Львовом, 2014
Маріанна Мовна. Путівники Львовом, 2014

Усю цю інформацію та ще багато історичних цікавинок можна прочитати у книзі “Путівники Львовом”, яку можна придбати у книжкових крамницях міста (книгарня НТШ, “Книжковий дворик”, “Книгарня на Федорова”, “Українська книгарня”, “Глобус”, “Скарбниця”).

Маріанна МОВНА

Напишіть відгук